Історія
Кафедру ядерної фізики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка було засновано за ініціативою академіка Української академії наук Олександра Ілліча Лейпунського.
Навчання було розпочате уже в 1946 році. В 1947 році було випущено 9 спеціалістів, в 1948 – 5 і в 1949 – 3. Лекції читали співробітники Інституту фізики АН України М.В. Пасічник, Т.А. Голобородько, М.Є. Гуртовий і Г.С. Криштаб. Але вже в 1949 році наказом Мінвузу ця робота в Києві була припинена, а студентів перевели до Харківського університету “з метою концентрації підготовки кадрів з ядерної фізики”. Так з 1950 року ядерна фізика в Київському університеті перестала існувати.
З 1955 року в університеті знову була розпочата підготовка студентів з ядерної фізики. До 1957 року викладачі були зараховані по кафедрі експериментальної фізики. Навчання частково велось на базі Інституту фізики АН України (у третьому – ядерному відділі), а у цокольному поверсі головного корпусу університету було виділено декілька приміщень для лабораторії. Поряд з іншим обладнанням в лабораторії були бетатрон на 15 МеВ і камера Вільсона.
Наказом ректора №547 від 28.05.1957 року офіційно була створена кафедра фізики атомного ядра. Завідуючим було запрошено М.В. Пасічника, викладачами – М.Є. Гуртового, А.Є. Лєвашова, В.І. Стрижака, О.Ф. Нємця. Було також розпочато проектування, а згодом будівництво лабораторної бази кафедри.
В кінці 1960 року завідуючим кафедри було обрано В.І. Стрижака, який перебував на цій посаді до 1988 року. В 1962 році кафедра перебазувалась в приміщення збудованого в першу чергу лабораторного корпусу.
В 1965 році будівництво кафедри (друга черга) було повністю закінчено (третя черга, будівництво приміщення для циклотрона – знято з плану) і її робоча площа збільшилася до 2000 м2. Таким чином кафедра отримала можливість створити сучасну наукову і учбову базу. Після завершення будівництва фізичного факультету в 1973 році кафедра отримала ще кілька приміщень для учбових лабораторій. Крім навчальних лабораторій протягом кількох років була створена потужна наукова база – було встановлено електростатичний генератор на 2,5 МеВ, бетатрон на 50 МеВ (найбільший в Україні), кілька нейтронних генераторів власного виготовлення, магнітний бета-спектрометр, також розроблений на кафедрі, велика кількість електронної апаратури.
Була організована радіохімічна лабораторія. В окремому приміщенні розташовувалась установка для зрідження азоту – АЖК. Була заснована бібліотека, почала працювати механічна майстерня. Штат співробітників кафедри і лабораторії в кінці 60–х років становив біля 70 осіб, а з подальшим збільшенням обсягу госпдоговірної тематики, створенням нових лабораторій і розширенням спеціалізації, в середині 80–х років досягав 90 осіб.
Набір на спеціальність “ядерна фізика” становить 25 осіб щорічно. Крім стаціонару кафедра випускала 7–10 осіб, що навчались на вечірньому відділенні.
З 1981 року розпочалась підготовка спеціалістів з ядерної енергетики.
Починаючи 2000 року і по теперішній час кафедрою керує доктор фіз.-мат. наук професор Каденко І.М.
У квітні 2002 року на базі кафедри пройшов Шостий Міжнародний Форум з ядерної безпеки реакторів ВВЕР та РБМК. Також кафедрою підготовлено та проведено навчання з ядерної та радіаційної безпеки для спеціалістів АЕС, ХФТІ, інших установ. Навчальну роботу на кафедрі в різний час вели: Лейпунський О.І., Пасічник М.В., Стрижак В.І., Нємець О.Ф., Гуртовий М.Є, Ситько С.П., Применко Г.І., Прокопець Г.О., Соколов Л.С., Бобир В.В., Лещенко Б.Ю., Ольховський В.С., Широков С.В., Філімонов В.Я., Коломієць В.М., Ніконов А.В., Шевченко В.А., Єжов С.М., Ліньов О.Ф., Вишневський І.М. та інші. Сьогодні працюють Каденко І.М. (завідувач кафедри), Применко Г.І., Лещенко Б.Ю., Шевченко В.А., Онищук Ю.М., Плюйко В.А., Безшийко О.А., Єрмоленко Р.В., Петришин В.М., Токаревський В.В., Павлович В.М.. Теренецький О.К., Пугач В.М., Грицай О.О..